Епоха: Меч періоду римської епохи І ст. до н.е.
Гладіаторський меч римської епохи, I століття до н.е. Гладіус – римський термін позначення меча. Його довжина становила близько півметра, дволезовий меч був прямим і широким. Від слова «гладіус» і походить слово «гладіатор». Гладіус, який вважався найкращим мечем усіх часів з практичної і стратегічної точок зору і завдав найбільше смертей в епоху античності, припинив своє існування з початком епохи Середнього Царства. Актуальність атаки колючими ударами робила гладіус дуже практичним. Адже римські легіонери, що носили мечі, прикривалися щитом (скутумом), і в разі невдалого удару супротивника по щиту або обладункам або при спробі супротивника завдати удару римлянин завдав різкого уколу своїм гладіусом, заколюючи ворога на смерть. На зміну гладіусу прийшла спата – меч німецьких варварів.
